Реалізація компетентнісного
підходу засобами
військово-патріотичного виховання
на уроках предмету Захисту Вітчизни
Військово-патріотичне
виховання старшокласників в умовах нової Української школи .У досвіді робти
розкрито актуальність проблеми військово-патріотичного виховання
старшокласників; проаналізовано стан роботи у навчальному закладі щодо
формування готовності старшокласників до військової служби; обґрунтовано
педагогічні умови військово-патріотичного виховання старшокласників навчальних у контексті положень «Нової Української
школи». Ключові слова: військово-патріотичне виховання, готовність,
компетентнісний підхід, старшокласники, формування, діяльнісний підхід,
військова служба, захист Вітчизни, військово-патріотична вихованість,
усвідомлення значущості, ключові компетентності, предметні компетентності.
Останні роки
характеризуються поступовим входженням системи освіти України в Європейський
освітній простір. Зміна освітньої парадигми передбачає реалізацію компетентнісного
підходу щодо військово – патріотичного виховання. Важливим напрямом цієї роботи
є аналіз можливостей та пошук резервів творчого використання компетентнісного
підходу щодо військово-патріотичного виховання старшокласників. Особливої
актуальності набувають завдання військово-патріотичного виховання
старшокласників саме сьогодні, коли Збройні сили України, Міністерство
внутрішніх справ, інші військові формування висувають високі вимоги щодо рівня
морально-психологічного й фізичного розвитку військовослужбовців, коли в
державі створюється нова ефективна система підготовки громадян до військової
служби й захисту Вітчизни, коли в загальноосвітніх навчальних закладах відсутня
належна навчально- матеріальна база з військово-патріотичного виховання , що не
забезпечує якісного викладання цього навчального предмету в загальноосвітніх
навчальних закладах. У зв’язку з цим імплементація компетентнісного підходу
щодо військово-патріотичного виховання старшокласників дасть змогу ефективніше організовувати процес
військово-патріотичного виховання учнівської молоді в навчальному закладі, що
підвищить ефективність підготовки старшокласників до військової служби та
захисту Вітчизни. Метою моєї роботи є – розкриття можливостей загальноосвітніх
навчальних закладів щодо підвищення ефективності військово-патріотичного
виховання старшокласників .
2 Одним із провідних
методологічних підходів щодо військово- патріотичного виховання старшокласників
став компетентнісний підхід. Він полягає
у взаємозв'язаному формуванні у старшокласників ключових та предметних
компонентностей; логічної послідовності і достатності засвоєння
старшокласниками предметних компонентностей; орієнтації під час реалізації
військово-патріотичного виховання на особистість старшокласника, як на мету,
результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід вимагає вивчення і
врахування індивідуальних особливостей старшокласників, їхніх потенційних
можливостей та інтересів у процесі військово-патріотичного виховання та
конкретизується в індивідуальному та диференційованому підходах. Проблему
військово-патріотичного виховання та захисту Вітчизни досліджували О. Аронов,
В. Дзюба,
М. Зубалій, Е. Єрьоменко, В. Івашковський, Д. Сидорук, М.
Тимчик, В. Третьяков,
В. Фарфоровський , Т. Шашло тощо. На сьогодні в Україні
провідні позиції у дослідженні цієї проблеми займають: І. Бех, К. Чорна
(національна ідея у становленні громадянина- патріота України, програма
українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді), (В.
Івашковський (формування військово-патріотичної готовності старшокласників до
захисту Вітчизни), М. Зубалій (військово- патріотичне виховання старшокласників
у процесі позакласної роботи), О. Кириченко (виховання старшокласників на
військово-козацьких традиціях), О. П’ятикоп (військово-патріотичне виховання
школярів як фактор підвищення якості освіти), В. Олещук (підготовка студентів
факультетів фізичної культури до військово-патріотичного виховання учнів), Е.
Єрьоменко (розвиток українського національного виду спорту «Хортинг» серед
учнівської молоді), О. Остапенко, Б. Шаповалов (концептуальні засади
реформування військово-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді
України), М. Тимчик (патріотичне виховання старших підлітків у процесі
фізкультурно-масової роботи). Одним із методологічних підходів щодо розуміння поняття
військово- патріотичної вихованості старшокласників навчального закладу став
діяльнісний підхід. Він дозволив визначити та схарактеризувати 5 видів
готовності старшокласників щодо військової служби та захисту Вітчизни (освітня,
фізична, психологічна, соціальна, морально-духовна). Відтак, освітня готовність
старшокласників щодо військової служби та захисту Вітчизни формується в
основному у процесі оволодіння старшокласниками предметними і ключовими
компетентностями на уроках предмету «Захист Вітчизни» та у процесі
військово-патріотичного виховання. Фізична готовність щодо військової служби та
захисту Вітчизни формується у процесі оволодіння старшокласниками
фізкультурними і ключовими компетентностями на уроках фізичної культури,
захисту Вітчизни та у процесі позакласної роботи з військово-патріотичного та
фізичного виховання. Психологічна
готовність щодо військової служби та захисту Вітчизни характеризується
здатністю учнів виконувати покладені на них завдання, переборювати труднощі та
небезпеку у надзвичайних ситуаціях, витримувати навантаження. Соціальна
готовність щодо військової служби та захисту Вітчизни передбачає вірність
бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов’язку, присязі та
військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну
національно-громадянську активність. Морально-духовна готовність щодо
військової служби та захисту Вітчизни проявляється в наявності ідеалу, у
пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого
Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні; в
духовно-катарсичній активності. Остання передбачає рефлексію як акт
самопізнання юнаком окремих ознак своєї індивідуальності, власних рис
характеру, що відображають знання внутрішнього світу. Основною властивістю цих
п’яти складових готовності, як показує аналіз кореляційного взаємозв’язку між
ними, є узагальнений показник готовності старшокласників до військової служби у
Збройних Силах України та захисту Вітчизни, який є метою і результатом
військово-патріотичної вихованості старшокласників. Військово-патріотична
вихованість здійснюється шляхом послідовної зміни, трансформації простіших
властивостей, якостей особистості на вікових стадіях до призову в армію, з
притаманною їй структурою і психологічними закономірностями. Відтак,
військово-патріотична вихованість є необхідною передумовою подальшого розвитку
готовності старшокласників до військової служби в Збройних Силах України та
захисту Вітчизни. У результаті теоретичного дослідження проблеми військово- патріотичного
виховання старшокласників були визначені ключові поняття: –
військово-патріотичне виховання – складова патріотичного виховання, що має за
мету активну участь громадян у збереженні безпеки України щодо зовнішньої
загрози та формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни;
розвиток мотивації здобувати військові професії та проходити службу в Збройних
Силах України; – військово-патріотична вихованість – освітня, фізична,
психологічна, соціальна та морально-духовна готовність учнівської молоді до
військової служби та захисту Вітчизни. У ході дослідження були визначені
показники та рівні сформованості когнітивного критерію військово-патріотичної
вихованості старшокласників (усвідомлення змісту понять «патріотизм»,
«військово-патріотичне виховання»; знань з предмету «Захист Вітчизни», історії
Збройних Сил України; обізнаність з формами військово-патріотичної роботи:
туристські походи, змагання, військово-патріотичні спортивні ігри ;
емоційно-ціннісного критерію військово-патріотичної вихованості (інтерес до
історії і традицій Збройних Сил України; поважне ставлення до ветеранів Великої
Вітчизняної війни, людей похилого віку, та учасників АТО, дітей війни; бажання
брати участь у різних формах позакласної роботи: туристські походи, змагання,
військово-патріотичні спортивні ігри та інші заходи) та діяльнісного критерію
військово-патріотичної вихованості (проведення пошукової роботи, вивчення
історії і традицій рідної школи, місцевості, України; уміння в конкретних
вчинках проявляти поважне ставлення до ветеранів Великої Вітчизняної війни,
людей похилого віку, учасників АТО, дітей війни; активна участь у туристських
походах, змаганнях, військово- патріотичних спортивних іграх, спортивних іграх.
У процесі констатувального етапу дослідження з’ясовано, що причинами низького
рівня готовності старшокласників щодо військової служби та захисту Вітчизни є
недостатні знання учнів історії і традицій Збройних Сил України, немає
усвідомлення значущості понять «патріотизм», «військово-патріотичне виховання»;
відсутність інтересу до історії і традицій Збройних Сил України; низька
обізнаність з формами військово-патріотичної роботи, відсутність бажання брати
участь у різних формах позакласної роботи ; низька активність щодо проведення
пошукової роботи, вивчення історії і традицій Збройних Сил України. Аналіз результатів констатувального етапу
експерименту дав змогу виявити рівні військово-патріотичної вихованості старшокласників.
Реалізація
компетентнісного підходу щодо військово-патріотичного виховання старшокласників
, передбачає впровадження у навчально-виховний процес школи завдання формування
в учнів ключових компетентностей: 1. Спілкування державною (і рідною, у разі
відмінності) мовами. Уміння: правильно використовувати термінологічний апарат;
спілкуватися в процесі навчально-пізнавальної діяльності з предмету «Захист
Вітчизни» та військово-патріотичної діяльності; за допомогою спілкування
розв'язувати конфлікти; популяризувати ідеї військово-патріотичного виховання
мовними засобами. Ставлення: усвідомлення учнями змісту понять «патріотизм»,
«військово-патріотичне виховання», як важливої складової життєдіяльності;
розуміння ними значущості військово-патріотичного виховання; шанування державних символів України, які символізують
провідну роль нації у становленні власної держави. 2. Спілкування іноземними
мовами. Уміння: за допомогою іноземної мови спілкуватися в процесі
навчально-пізнавальної діяльності з предмету «Захист Вітчизни» та
військово-патріотичній діяльності; шукати в іноземних джерелах інформацію на
військову тематику. Ставлення: усвідомлення ролі іноземної мови як мови
міжнародного спілкування на військову тематику. 3. Математична компетентність.
Уміння: використовувати математичні методи в процесі навчально- пізнавальної
діяльності з предмета «Захист Вітчизни» та військово- патріотичної діяльності.
Ставлення: усвідомлення важливості математичного мислення та математичних знань
під час виконання завдань з розділів програми предмету «Захист Вітчизни»
(вогнева, прикладна-фізична, домедична та тактична підготовки і військова
топографія). 4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях.
Уміння: діяти в умовах застосування противником зброї масового ураження,
військових конфліктів, надзвичайних ситуаціях з метою збереження здоров'я та
життя, надання першої долікарської допомоги постраждалим. Ставлення:
усвідомлення впливу військових дій на природу розуміння катастрофічного впливу
ядерної, хімічної та біологічної зброї як руйнівної сили; ціннісне ставлення до
навколишнього середовища, як до потенційного джерела життя, усвідомлення
важливості бережливого природокористування. 5. Інформаційно-цифрова
компетентність. Уміння: використовувати різні способи пошуку корисної
інформації в довідникових джерелах, у тому числі за допомогою інформаційно-
комунікативних технологій на військову тематику; критично мислити у процесі
збору та обробки інформації. Ставлення: усвідомлення впливу інформаційних та
комунікативних технологій і пристроїв на свідомість людини і розуміння
наслідків комп’ютерної залежності. 6. Уміння вчитися впродовж життя. Уміння:
моделювати власний освітній розвиток, аналізувати, контролювати, коригувати та
оцінювати результати у процесі навчально- пізнавальної діяльності з предмету
«Захист Вітчизни» та військово- патріотичної діяльності. Ставлення:
усвідомлення власних освітніх потреб та цінностей, нових знань, вмінь та
навичок у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів з предмету «Захист
Вітчизни» та військово-патріотичної діяльності. 7. Ініціативність і
підприємливість. 6 Уміння: аналізувати та оцінювати власні професійні
можливості, здібності та співвідносити їх з вимогами до військовослужбовця,
члена військового колективу та представника військової частини. Ставлення:
самостійність, ініціативність і активність у військово- патріотичній
діяльності. 8. Соціальна та громадянська компетентності. Уміння: спілкуватися у
процесі навчально-пізнавальної діяльності з предмету «Захист Вітчизни» та
військово-патріотичної діяльності, нівелювати конфлікти, дотримуватися правил
чесної гри, здобувати перемогу чесним шляхом, з гідністю приймати поразку.
Ставлення: ціннісне ставлення та інтерес до військової справи, історії і
традицій Збройних Сил України; усвідомлення громадянського обов’язку щодо
військової служби та захисту Вітчизни; прагнення оволодіння військовими
професіями. 9. Обізнаність та самовираження у сфері культури. Уміння:
усвідомлення власної національної культури та історії створення Збройних Сил
України. Ставлення: емоційно-ціннісне ставлення до власної національної
культури та історії Збройних Сил України; повага до культури інших країн. 10.
Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння: усвідомлення важливості
бережливого природокористування; розуміння значення здоров’я та фізичного
розвитку для формування фізичної підготовленості до військової служби, надання
допомоги собі та тим хто її потребує під час травмувань, кровотеч та поранень.
Ставлення: ціннісне ставлення до навколишнього середовища як до потенційного
джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти. Відтак, усі ці
ключові компетентності однаково важливі і пов'язані між собою, вони
забезпечують об'єднання усіх видів готовності особистості щодо військової
служби та захисту Вітчизни (освітньої, фізичної, психологічної, соціальної,
морально-духовної) інтегруючись в загальну готовність старшокласників щодо
військової служби та захисту Вітчизни, як результат військово-патріотичної
вихованості. У процесі роботи було визначено педагогічні умови
військово-патріотичного виховання старшокласників : 1. Формування знань з
історії рідної школи, місцевості, історії України, Збройних Сил України;
обізнаності з формами військово-патріотичної роботи. 2. Широке застосування
ігрового й змагального методів та створення ситуацій успіху з метою
забезпечення емоційно-ціннісного впливу на учнів, спрямованого на формування в
них позитивного ставлення та інтересу до військово-патріотичного виховання,
позитивних емоцій від занять військово- прикладними видами спорту. 3.
Застосування методів і прийомів стимулювання, мотивування та заохочення з метою
забезпечення емоційно-ціннісного впливу на старшокласників, спрямованого на
формування в них прагнення до занять військово-прикладними видами спорту. Перша
педагогічна умова впроваджувалася з метою усвідомлення учнями змісту понять
«патріотизм», «військово-патріотичне виховання» як складової життєдіяльності,
розуміння ними значущості військово- патріотичного виховання, що забезпечується
через вплив на пізнавальну сферу старшокласників, формуючи знання історії
створення сучасних Збройних Сил України; обізнаність з формами
військово-патріотичної роботи через використання інтерактивних методик навчання
та виховання. Друга педагогічна умова – широке застосування ігрового і
змагального методів військово-патріотичного виховання та створення ситуацій
успіху, впроваджувалася з метою забезпечення емоційно-ціннісного впливу на
учнів спрямованого на формування в них позитивного ставлення та інтересу до
військово-патріотичного виховання. Третя педагогічна умова – застосування
методів і прийомів стимулювання, мотивування та заохочення з метою забезпечення
емоційно- ціннісного впливу на старшокласників, спрямованого на формування в
них прагнення до самовдосконалення в процесі занять військово-прикладними видам
спорту. Для реалізації визначених педагогічних умов використовувалися
колективні, групові й індивідуальні форми та методи роботи. Широко
застосовувалися такі методи як пояснення, бесіда, обговорення, мотивування, стимулювання,
переконання, демонстрування, створення ситуацій успіху, встановлення
індивідуальних рекордів, гласність досягнень учнів, оцінювальні судження
вчителя, вихователя, керівника спортивної секції. Серед ігрових форм
військово-патріотичного виховання надавалася перевага заняттям
військово-патріотичними спортивними іграм. Висновки. Результативність
експериментальної роботи засвідчено кількісно-якісними змінами показників
готовності щодо військової служби та захисту Вітчизни в учнів експериментальних
і контрольних груп на початку й наприкінці формувальних впливів. Порівняння
початкових і кінцевих результатів підтвердило ефективність обґрунтованих
педагогічних умов військово-патріотичного виховання в старшокласників
предметних та ключових компетентностей та необхідність їх творчого використання
у навчально-виховному процесі . Імплементація компетентнісного підходу щодо
військово- патріотичного виховання дала змогу ефективніше організувати
навчально- виховний процес з військово-патріотичного виховання учнів 10-11
класів й забезпечити формування у старшокласників освітньої, фізичної,
психологічної, соціальної, морально-духовної готовності щодо військової служби
та захисту Вітчизни.
Опис досвіду роботи
вчителя предмету “ Захист Вітчизни ”
Зіня Миколи
Віталійовича
2015 р.
Свою
педагогічну діяльність розпочав в 2003 році
учителем фізичної культури та допризивної військової підготовки Володимирецької
загальноосвітньої школи №1, м.Володимирця Рівненської області.
Загальний стаж педагогічної роботи 12 років.
І. Підвищення фахового рівня
Для того, щоб давати суттєві знання
учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд:
черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, цікавлюсь досвідом
досвідчених учителів, мене також приваблюють цікаві розробки уроків, методи і
прийоми роботи вчителів.
ІІ. Навчально-виховна робота з учнями
У процесі
проведення занять з захисту вітчизни учнівська молодь усвідомлює основні
вимоги Конституції України з військових питань, Закону України “Про загальний
військовий обов’язок і військову службу”, морально й фізично готовиться до
військової служби, отримує військово-патріотичне загартування як могутній
стимул у боротьбі за розбудову нової незалежної України та його війська.
Урок – основна форма навчання в
школі, і обов’язковий для всіх учнів. Кожен урок становить єдиний
процес, в якому виконання усіх завдань здійснюється у взаємному зв’язку. В той
же час, загальні закономірності побудови уроку допомагають ефективніше
підготуватися до нього.
Під час своєї діяльності враховую
загальні вимоги до проведення сучасного уроку, а саме:
1. озброювати учнів свідомими,
глибокими, міцними знаннями;
2. формувати в учнів міцні
навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;
3. підвищити виховний ефект навчання на
уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;
4. здійснювати всебічний розвиток
учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;
5. формувати в учнів самостійність,
творчу активність, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;
6. вироблення вміння самостійно
вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання;
7. формувати в учнів позитивні мотиви
навчальної діяльності, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань,
позитивне ставлення до навчання.
Організовуючи свою діяльність
на уроках та в позаурочний час намагаюся формувати почуття патріотизму, любові
до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей. Виховати
громадянські почуття і свідомість, повагу до Конституції та інших законів
України. Формую прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного
рівня фізичної підготовки та витривалості. Намагаюсь підвищувати престиж
військової служби, формувати і розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до
захисту Української держави і служби у Збройних силах України.
Для проведення уроків захисту Вітчизни
в школі використовую кабінет Захисту Вітчизни, стадіон, спортивний зал.
Уроки розпочинаю з шикування класу,
рапорту чергового, привітання,виконання державного гімну України, ознайомлення із завданням на урок, виконання
стройових вправ. Готуючись до проведення уроків, враховую
особистісно-орієнтований підхід до навчання учнів. На уроках вирішую три
основні напрями: оздоровчий, тренувальний, освітній. Тренувальний напрям
служить для підвищення рівня рухової підготовленості. Освітній напрям дає змогу
озброїти учнів знаннями.
Прагну, щоб кожен урок був логічним
продовженням попереднього і, водночас, підготовкою до наступного, змістовним,
цікавим для учнів і таким, що спонукає їх до активної діяльності.
Однією з
головних умов успішного навчання є здатність тримати дисципліну на уроці, в
іншому разі не спрацьовують ніякі методичні прийоми та хитрощі. Дисципліна
більшою мірою залежить від рівня насиченості уроку, від уміння вчителя перемикати фази
уроку, від його здатності задавати мотивацію і стимулювати учнівські успіхи,
від уміння тримати педагогічну дисципліну, від уміння використовувати на
практиці активні методи навчання.
У практиці роботи з предмету «Захист
Вітчизни» застосовую різні методи навчання:
- словесні – пояснення, розповідь,
розпорядження, команда, підрахунок;
- наочні – показ вправи вчителем, показ
плакатів, схем, карток, презентацій;
- практичні – виконання вправ учнями.
Пояснення намагаюсь, щоб було
лаконічним, конкретним, доступним і відповідати рівню розвитку учнів
Бесіду проводжу у вигляді
запитань-відповідей, з чого видно, як учні засвоїли матеріал.
Команда розпорядження вчителя, що
має конкретну форму і точний зміст. Команда часто супроводжується рахунком, що регулює
темп і ритм вправ, як правило, використовую при проведенні практичних занять з
вогневої, стройової, тактичної, фізичної підготовка та Цивільної оборони.
До практичних методів навчання
належать вправи. Багаторазове повторення допомагає швидше оволодіти технікою
вправи і підвищує якість виконання.
Під час проведення уроку намагаюсь
поєднувати словесні методи навчання, наочного сприймання та практичні методи
виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню в учнів
повнішого уявлення про рухову дію.
Намагаюсь привчати дітей до
військової термінології, збагачувати їхній словниковий запас.
Залежно від того, які завдання
ставляться на уроці, урок відноситься до певного типу. Проводжу:
o вступні уроки;
o уроки вивчення нового матеріалу;
o уроки повторення;
o уроки змішаного типу;
o контрольні уроки;
o підсумкові уроки.
В своїй роботі проводжу нестандартні
уроки, наприклад: урок-змагання, урок-вікторина із застосуванням теоретичних і
практичних знань, уроки-конкурси. У ході навчання реалізую міжпредметні зв’язки
з предметами природничого, гуманітарного напрямів, основами здоров'я, завдяки
цьому уроки для учнів стають цікавішими і захоплюючими, веселими і
пізнавальними. Доношу до кожного юнака, що військова служба – це не
тільки обов’язок громадянина України, а важливий процес подальшого розвитку та
фізичного змужніння особистості, формування чітких чоловічих рис характеру,
загартування тіла й духу, зміцнення патріотичних почуттів, щоб у будь-який час
стати на захист Батьківщини.
Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська
робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв'язків з працівниками
військомату, з органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
іншими навчальними закладами, громадськими організаціями з метою проведення
спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання у неї
громадянських почуттів та якостей.
У своїй діяльності використовую наступні формами військово-шефської роботи:
• організація тематичних вечорів, зустрічей з
воїнами-афганцями, сім'ями військовослужбовців, посильна допомога ветеранам та
вдовам (щорічно організовую проведення «Лицарського турніру» змагань для юнаків
старшокласників до 6 грудня, організовую заходи до 14 жовтня Дня захисника
України);
• залучення молоді до участі в упорядкуванні
меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань
захисників Вітчизни;
• надання допомоги місцевим органам виконавчої влади у
проведенні урочистостей, присвячених пам’ятним датам (урочистості до 9 травня);
• організація змагань з військово-прикладних видів
спорту.
